бляшка
БЛЯ́ШКА, и, ж.
Зменш. до бля́ха 2.
Єсть у мене топір, топір ще й кована бляшка (з переказу);
Плисова камізелька була вигаптувана бляшками (П. Панч);
Скільки людей в молодості вибирає фах за блискучими бляшками і отак губить справжні покликання (Ю. Мушкетик);
В одній кам'яній гробниці було виявлено поховання, можливо, царя Скілура, від багатого одягу якого збереглося близько 800 золотих бляшок (з наук. літ.);
На Східній Бойківщині замість вінка молода прикрашала голову широкою червоною стрічкою з нашитими бляшками (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бляшка — Бля́шка: — бляшанка (посуд: банка або коробка з бляхи) [1] — бляшанка [X] Словник з творів Івана Франка
- бляшка — бля́шка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири бля́шки Орфографічний словник української мови
- бляшка — -и, ж. Зменш. до бляха 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- бляшка — бля́шка → бляха ◊ ви́бубнити на бля́шку → вибубнити ◊ ви́кути на бля́шку → викути ◊ обкований на бля́шку → обкований Лексикон львівський: поважно і на жарт
- бляшка — Бля́шка, -шки, -шці; бляшки́, бляшо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- бляшка — БЛЯ́ШКА, и, ж. Зменш. до бля́ха 2. Єсть у мене топір, топір ще й кована бляшка (Пісні та романси..,. II, 1956, 67); Плисова камізелька була вигаптувана бляшками (Панч, Гомон. Словник української мови в 11 томах
- бляшка — Бляшка, -ки ж. 1) ум. отъ бляха. 2) Головной уборъ невѣсты. Kolb. І. 43. Словник української мови Грінченка