бобчук

БОБЧУ́К, а́, ч. Дикий мигдаль.

Дикий мигдаль, або так званий бобчук, був єдиним родичем персика, який не боявся морозів (Юним мічур., 1955, 40).

Значення в інших словниках

1. бобчук — бобчу́к іменник чоловічого роду дикий мигдаль  Орфографічний словник української мови
2. бобчук — -а, ч. Дикий мигдаль.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бобчук — БОБЧУ́К, у́, ч. Дикий мигдаль. Дикий мигдаль, або так званий бобчук, був єдиним родичем персика, який не боявся морозів (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах