бобчук
БОБЧУ́К, а́, ч. Дикий мигдаль.
Дикий мигдаль, або так званий бобчук, був єдиним родичем персика, який не боявся морозів (Юним мічур., 1955, 40).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бобчук — бобчу́к іменник чоловічого роду дикий мигдаль Орфографічний словник української мови
- бобчук — -а, ч. Дикий мигдаль. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бобчук — БОБЧУ́К, у́, ч. Дикий мигдаль. Дикий мигдаль, або так званий бобчук, був єдиним родичем персика, який не боявся морозів (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах