бовтатися
БО́ВТАТИСЯ, аюся, аєшся, недок.
1. Хлюпатися, купатися, плавати і т. ін. у воді (або в якійсь іншій рідині).
Ні риби то були, ні раки. І бовталися, як собаки (Котл., І, 1952, 253);
Лев бовтавсь там [у колодязі], поки й захлинувсь (Укр. казки, 1951, 59);
— Кільки пак оод буде, як ви, діду, бовтаєтесь отут за рибою? (Н.-Лев., І, 1956, 54);
Там [у калюжі] бовтаються й квакають жаби (Коп., Як вони.., 1948, 15).
2. Бути в стані неспокою; колихатися, хлюпатися.
Вода бовталась в криниці (Сл. Гр.).
3. Нестійко висіти; хилитатися, метлятися, теліпатися.
На жилетці бовтався золотий ланцюжок (Мирний, І, 1954, 354);
Дідові ноги зірвались з педалей і бовтались тепер у повітрі (Донч., VI, 1957, 54).
Словник української мови (СУМ-11)