богема
БОГЕ́МА, и, ж.
1. збірн. У буржуазних країнах — матеріально незабезпечені люди з інтелігенції, переважно актори, музиканти, художники, що живуть легковажно, безладно.
В п’єсі "Житейське море" опукло.. показаний побут театральної богеми, куди потрапляє Іван Барильченко (Рильський, III, 1955, 286).
2. перен. Безладність, неорганізованість у побуті представників такої інтелігенції.
Словник української мови (СУМ-11)