богема
БОГЕ́МА, и, ж.
1. збірн. Про творчу інтелігенцію, яка не має постійного джерела матеріального забезпечення і веде легковажний, часто невпорядкований спосіб життя.
В п'єсі “Житейське море” опукло .. показаний побут театральної богеми, куди потрапляє Іван Барильченко (М. Рильський);
Художник тримається осторонь богеми і не підпускає до себе нікого (з наук.-попул. літ.).
2. перен. Безладність, неорганізованість у побуті представників такої інтелігенції.
У мене вдома суцільна богема й творчий хаос (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)