Словник української мови в 11 томах

божба

БОЖБА́, и́, ж., заст. Присягання іменем бога.

— Я ж тобі і без божби вірю (Кв.-Осн., II, 1956, 60);

І ніяка божба і клятьба не поможе! (Мирний, IV, 1955, 62).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. божба — божба́ іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  2. божба — -и, ж., заст. Присягання іменем Бога.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. божба — БОЖБА́, и́, ж. Присягання іменем Бога. – Я ж тобі і без божби вірю (Г. Квітка-Основ'яненко); І ніяка божба і клятьба не поможе! (Панас Мирний); Їй-богу – форма легкої божби, поширена у східноукраїнських говорах (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах
  4. божба — ПРИСЯ́ГА (урочиста, перев. офіційна, обіцянка додержувати якихось зобов'язань, вірності комусь, чомусь), ПРИСЯГА́ННЯ, КЛЯ́ТВА, ОБІ́ТНИЦЯ, ОБІ́Т заст., КЛЯТЬБА заст., ЗАКЛЯ́ТТЯ заст.; БОЖБА заст. (іменем Бога).  Словник синонімів української мови
  5. божба — Божба, -би ж. = божіння. Я ж тобі і без божби вірю. Кв.  Словник української мови Грінченка