бокаса
БОКАСА́, присл., розм. Боком.
А кінь жахається да рже. На дибки спиниться да гривою мотає, То піде бокаса, то б’ється і кусає (Греб., І, 1957, 68);
Кинувся вбік.. вороний, пішов бокаса в степ (Гончар, Таврія… 1957, 409).
Словник української мови (СУМ-11)