босоніж
БОСО́НІЖ, присл. Те саме, що бо́со.
Молоденька наймичка, сільська дівчина, босоніж.. внесла самовар (Н.-Лев., IV, 1956, 337);
Якби не ті простори, я певне побігла б до нього босоніж (Л. Укр., III, 1952, 704);
Щоранку спускається нею [стежечкою] босоніж чорняве смугле дівчатко років десяти (Гончар, І, 1954, 535).
На босо́ніж — на босу ногу.
Орест Білинський був у сандалях на босоніж (Вільде, Сестри.., 1958, 10).
Словник української мови (СУМ-11)