босоніж
БОСО́НІЖ, присл.
З босими ногами, без взуття.
Молоденька наймичка, сільська дівчина, босоніж .. внесла самовар (І. Нечуй-Левицький);
Якби не ті простори, я певне побігла б до нього босоніж (Леся Українка);
Щоранку спускається нею [стежечкою] босоніж чорняве смугле дівчатко років десяти (О. Гончар);
Далі ми йшли босоніж під мерехтінням зірок, намацуючи стежку поміж купинами (О. Бердник);
Хіба можна виростити здоровою дитину, якщо вона не бігає босоніж по росяній траві, не грається серед квітів? (із журн.).
◇ (1) На босо́ніж – без шкарпеток, панчіх і т. ін.
Орест Білинський був у сандалях на босоніж (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)