бравий
БРА́ВИЙ, а, е. Який відзначається сміливістю, енергійністю, жвавістю.
Який то він бравий, який красивий, який проворний (Кв.-Осн., II, 1956, 432);
Хлопці ж які, неспокійні та браві, В очі поглянеш — аж сяють Високого зросту [Максим].., бравий, широкоплечий, як з заліза збитий (Мирний, II, 1954, 113);
// рідко. Молодецький, хвацький.
Патронташ, ремінці, киси, свистки, ланцюжки й болотні чоботи, разом з погонами й форменими гудзиками, все надавало йому вигляду картинного й дуже бравого (Довж., І, 1958, 422);
Не стільки змінила його ота брава з червоним денцем кубанка.., скільки змінився він внутрішньо (Гончар, Маша.., 1959, 5);
// діал. Добрий.
Є і пиво, і мед бравий, І ренського вволю (Гл., Вибр., 1957, 258).
Словник української мови (СУМ-11)