брататися
БРАТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок.
1. Близько здружуватися, виявляти до кого-небудь братні почуття.
— Я хліба не цураюсь І з добрими людьми братаюсь (Котл., І, 1952, 169);
Колись божились та клялись, Братались, сестрились зо мною (Шевч., II, 1953, 152);
[Руфін:] Значить, він не може ні з ким брататись, тільки панувати або ворогувати (Л. Укр., II, 1951, 363);
Братався друг, як з братом брат. Від Приазов’я до Карпат (Мал., II, 1956, 103).
2. Припиняти воєнні дії і обмінюватися між собою знаками дружби (про солдат ворожих армій).
"Братайтеся, солдати ворожих армій! До братання на фронті закликає солдатів більшовицька партія та вождь, товариш Володимир Ілліч Ульянов-Ленін…" (Смолич, Мир.., 1958, 76).
Словник української мови (СУМ-11)