брататися
БРАТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок.
1. Близько здружуватися, виявляти до кого-небудь братні почуття.
– Я хліба не цураюсь І з добрими людьми братаюсь (І. Котляревський);
Колись божились та клялись, Братались, сестрились зо мною (Т. Шевченко);
[Руфін:] Значить, він не може ні з ким брататись, тільки панувати або ворогувати (Леся Українка);
Гербовий шляхтич Запорозької Січі повинен був жити у злагоді зі своїм колишнім підданим, той, хто здобув освіту в університетах Європи, мусив брататися з неписьменним селянином (із журн.).
2. Припиняти воєнні дії та обмінюватися між собою знаками дружби (про солдатів ворожих армій).
Учорашні вороги браталися, укладали політичні союзи між очевидними супротивниками (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)