братва
БРАТВА́, и́, ж., збірн.
1. фам. Товариші, друзі.
Директор і вся інша гімназійна братва не чули себе через роздратування й гнів (М. Грушевський);
Козаков вів свою лобату братву, що вміла на бігу рвати фашистські підметки (О. Гончар);
– Ей, братва, розсувайся! Що це ви розляглися, як на пляжі? (Д. Ткач);
– Братва, де ви там? Кінчайте диміти, пора до столу (О. Бердник).
2. жарг. Члени однієї спільноти (здебільшого угруповань рекетирів, кримінальних структур і т. ін.).
Циган банкував, б'ючи усі карти підряд, поступово роздягаючи братву, яка брала участь у грі (А. Дімаров).
Словник української мови (СУМ-20)