брехливий

БРЕХЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Який завжди говорить неправду; схильний брехати (в 1 знач.).

Брехлива свекруха невістці не вірить (Укр.. присл.., 1955, 132);

Ми й між людьми чимало знаєм Брехливих прихвоснів таких; Вертяться скрізь, щоб бачили і їх (Гл., Вибр., 1957, 207).

2. Який не відповідає правді, має в собі брехню; неправдивий.

Цей навіжений молодик не спиниться ні перед наклепом, ні перед брехливим обвинуваченням у недбалому ставленні головного інженера до обов’язків (Шовк., Інженери, 1956, 184).

3. Несправжній; нещирий.

Тяжкі переслідування одвертих ворогів та брехливих друзів не могли не втомити навіть цей [І. Франка] могутній дух (Рильський, III, 1956. 272);

*Образно. Обманні, брехливі ріки! Близькі, майже відчутні, біжать і біжить під сонцем, то зникаючи на мить, то виникаючи знов… (Гончар, Таврія.., 1957. 21).

4. Який часто, гавкає (про собак).

Брехливу собаку далеко чути (Укр.. присл.., 1955, 191).

Значення в інших словниках

1. брехливий — брехли́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. брехливий — (звіт) неправдивий, облудний; (хто) забріханий, о. з Брехунівки; (партнер) нещирий, фалшивий, несправжній; (пес) гавкучий.  Словник синонімів Караванського
3. брехливий — -а, -е. 1》 Який завжди каже неправду; схильний брехати (у 1 знач.). 2》 Який не відповідає правді, криє в собі брехню; неправдивий. 3》 Несправжній; нещирий. 4》 Який часто гавкає (про собак).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. брехливий — БРЕХЛИ́ВИЙ, а, е, розм. 1. Який завжди говорить неправду; схильний брехати (у 1 знач.). Брехлива свекруха невістці не вірить (прислів'я); Ми й між людьми чимало знаєм Брехливих прихвоснів таких; Вертяться скрізь, щоб бачили і їх (Л. Глібов).  Словник української мови у 20 томах
5. брехливий — Аршинник, аферист, безчесник, бреха, брехака, брехало, брехач, брехач-деркач, брехачка (ч.), брехлій, брехло, брехля, брехняк, брехтя, брешко, брехун, брехунець, брехунчик, брехуняка, брешко, вертій, викрутень, віроломний, двоєдух, двоєдушний...  Словник синонімів Вусика
6. брехливий — БРЕХЛИ́ВИЙ розм. (який завжди говорить неправду, схильний до брехні), ЛЖИ́ВИЙ заст.; НЕПРАВДИ́ВИЙ (як пом'якшене позначення цієї ознаки). — Про цю бабу можна сказати так: коли вона каже — надворі година, то розумій, що йде дощ, — сказала Христина.  Словник синонімів української мови
7. брехливий — Брехли́вий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. брехливий — Брехливий, -а, -е 1) Лживый. Здається, був ти не брехливий, таким тебе зна наша Січ. Котл. Ен. VI. 53. 2) Любящій лаять. Брехливу собаку дальше чути. Ном. № 6818.  Словник української мови Грінченка