бригадник

БРИГА́ДНИК, а, ч., розм. Член бригади (в 2 знач.).

Більшість бригадників були в своєму робочому одязі (Донч., II, 1956, 167).

Значення в інших словниках

1. бригадник — брига́дник іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. бригадник — -а, ч., розм. Член бригади (у 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бригадник — БРИГА́ДНИК, а, ч., розм. Член бригади (у 2 знач.). Більшість бригадників були в своєму робочому одязі (О. Донченко).  Словник української мови у 20 томах