брильянт
БРИЛЬЯ́НТ, а, ч. Відшліфований і гранований коштовний камінь; алмаз.
Брильянт на перстені в пана старости блиснув до сонячного світла (Фр., III, 1950, 239);
Виблискували золоті персні: з рідкісним чорним брильянтом.. і з фіолетовим бразільським аметистом (Скл., Карпати, II, 1954, 66).
Словник української мови (СУМ-11)