брильянтовий
БРИЛЬЯ́НТОВИЙ, а, е. Прикм. до брилья́нт;
// Зробл. з брильянтів, прикрашений брильянтами.
І Антося сама зареготалася щирим реготом, мабуть, з свого брильянтового намиста (Н.-Лев., IV, 1956, 186).
∆ Зе́лень брилья́нтова див. зе́лень.
Словник української мови (СУМ-11)