брус
БРУС, а, ч.
1. Обтесана чи обпиляна чотиригранна колода, довгий чотиригранний шматок каменю або металу, що застосовується на будівництві.
Вся хата була зложена з липових .. брусів (Стор., І, 1957, 226);
Андрусь купив віз і пару добрих коней і возив дубові бруси для залізної дороги (Фр., III, 1950, 66);
Нетерпляче кидається [раб-гебрей], притуляючи голову до затіненого боку бруса камінного (Л. Укр., II, 1951, 242);
Майстри тесали податливу деревину, ладнали бруси, скріплювали (Шиян, Гроза.., 1956, 628).
Парале́льні бруси́ — гімнастичний прилад, який складається з двох паралельних круглих жердин, прикріплених до підставок.
Криниця припасовував труби для паралельних брусів і турника (Бойч., Молодість, 1949, 296);
Він підійшов до брусів і спробував підтягнутись угору на руках (Донч., II, 1956, 387).
2. Довгастий чотиригранний шматок чого-небудь.
Брус мила (Сл. Гр.).
3. Спеціальний камінь для гостріння металевих предметів (ножа, коси і т. ін.).
Бодай коса зломилася, а брус перебився (Пісні та романси.., І, 1956, 123);
[Конон:] А попереду Молодий косар косе, Чорнява вдова Бруса йому підносе (Кроп., II, 1958, 431).
Словник української мови (СУМ-11)