брус

БРУС, а, ч.

1. Обтесана чи обпиляна чотиригранна колода, довгий чотиригранний шматок каменю або металу, що застосовується на будівництві.

Вся хата була зложена з липових .. брусів (Стор., І, 1957, 226);

Андрусь купив віз і пару добрих коней і возив дубові бруси для залізної дороги (Фр., III, 1950, 66);

Нетерпляче кидається [раб-гебрей], притуляючи голову до затіненого боку бруса камінного (Л. Укр., II, 1951, 242);

Майстри тесали податливу деревину, ладнали бруси, скріплювали (Шиян, Гроза.., 1956, 628).

Парале́льні бруси́ — гімнастичний прилад, який складається з двох паралельних круглих жердин, прикріплених до підставок.

Криниця припасовував труби для паралельних брусів і турника (Бойч., Молодість, 1949, 296);

Він підійшов до брусів і спробував підтягнутись угору на руках (Донч., II, 1956, 387).

2. Довгастий чотиригранний шматок чого-небудь.

Брус мила (Сл. Гр.).

3. Спеціальний камінь для гостріння металевих предметів (ножа, коси і т. ін.).

Бодай коса зломилася, а брус перебився (Пісні та романси.., І, 1956, 123);

[Конон:] А попереду Молодий косар косе, Чорнява вдова Бруса йому підносе (Кроп., II, 1958, 431).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. брус — Простак [II] Словник з творів Івана Франка
  2. брус — брус іменник чоловічого роду * Але: два, три, чотири бру́си Орфографічний словник української мови
  3. брус — [брус] -са, м. (на) -с'і, мн. -си, -с'іў два брусие Орфоепічний словник української мови
  4. брус — -а, ч. 1》 Обтесана чи обпиляна чотиригранна колода, довгий чотиригранний шматок каменю або металу, що застосовується на будівництві. Паралельні бруси — гімнастичний снаряд, який складається з двох паралельних круглих жердин, прикріплених до підставок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. брус — БРУС, ч. 1. род. а. Обтесана чи обпиляна чотиригранна колода, довгий чотиригранний шматок каменю або металу, що застосовується в будівництві. Вся хата була зложена з липових .. брусів (О. Словник української мови у 20 томах
  6. брус — брус вул. людина, яка не знає правил доброго тону, поводиться нетактовно (ст): Між іншим закидувано, що він страшний брус і дуже грубо поводиться не тільки з учнями, але також з родичами, які приходили до нього у справі дітей (Шухевич) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. брус — див. перекладина Словник синонімів Вусика
  8. брус — БРУСО́К (відшліфований камінь для заточування металевих інструментів — ножа, коси і т. ін.), БРУС, МАНТА́ЧКА (для заточування коси). Третій косар — Іван, водив легесенько бруском по спинці коси (О. Словник синонімів української мови
  9. брус — Конструктивний елемент, товщина і ширина якого набагато менші за довжину. Може використовуватися у якості підпори або балки. Архітектура і монументальне мистецтво