брязкотіння

БРЯЗКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. брязкоті́ти і звуки, утворювані цією дією.

Це брязкотіння і розбудило Каргата (Шовк., Інженери, 1956, 3).

Значення в інших словниках

1. брязкотіння — брязкоті́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. брязкотіння — -я, с. Дія за знач. брязкотіти і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. брязкотіння — БРЯЗКОТІ́ННЯ див. брязкота́ння.  Словник української мови у 20 томах
4. брязкотіння — Брязкоті́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. брязкотіння — Брязкотіння, -ня с. = брязкіт. Желех.  Словник української мови Грінченка