1. Словник української мови в 11 томах

брязкотіння

БРЯЗКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. брязкоті́ти і звуки, утворювані цією дією.

Це брязкотіння і розбудило Каргата (Шовк., Інженери, 1956, 3).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. брязкотіння — брязкоті́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. брязкотіння — -я, с. Дія за знач. брязкотіти і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. брязкотіння — БРЯЗКОТІ́ННЯ див. брязкота́ння. Словник української мови у 20 томах
  4. брязкотіння — Брязкоті́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. брязкотіння — Брязкотіння, -ня с. = брязкіт. Желех. Словник української мови Грінченка