1. Словник української мови в 11 томах

брязкотіти

БРЯЗКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. Підсил. до бря́зкати.

Цап на цимбалах паличками І брязкотить, і дзенькотить (Гл., Байки.., 1959, 161);

За ними коні захропли, А зброя брязкотить зловіще (Граб., І, 1959, 482);

Я чую: десь по межах торохтить грабарка.. А сапки — залізо об залізо — безугавно брязкотять (Мик., II, 1957, 34);

Горішня частина дверей була скляна, і шибки завжди брязкотіли від стуку (Шовк., Інженери, 1935, 7).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. брязкотіти — брязкоті́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. брязкотіти — -очу, -отиш, недок. Підсил. до брязкати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. брязкотіти — БРЯЗКОТІ́ТИ див. брязкота́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. брязкотіти — див. брязкати; дзвеніти; дзвонити Словник синонімів Вусика
  5. брязкотіти — БРЯЖЧА́ТИ (про металеві, скляні і под. предмети — утворювати при ударах дзвінкі й сильні, різкі, але короткі звуки; викликати такі звуки, ударяючи по металевих і под. предметах або трусячи ними); БРЯ́ЗКАТИ, ВИБРЯ́ЗКУВАТИ підсил. Словник синонімів української мови
  6. брязкотіти — Брязкоті́ти, -кочу́, -коти́ш, -котя́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. брязкотіти — Брязкотіти, -чу, -тиш гл. = брязчати. Ком. II. 53. А він собі як став грошима брязкотіти. Я брязкотів кайданами важкими. К. ХІІ. 51. Словник української мови Грінченка