1. Словник української мови в 11 томах

брязкотельце

БРЯЗКОТЕ́ЛЬЦЕ, я, с. Те саме, що бря́зкальце.

З хати чуються заливчасті перебори гармонії, торохтіння бубона з мідними брязкотельцями (Кучер, Прощай.., 1957, 75);

*У порівн. Знову пивниця втонула в гучних, як дитяче брязкотельце, мелодіях оркестру (Сміл., Зустрічі, 1936, 135).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. брязкотельце — брязкоте́льце іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. брязкотельце — -я, с. Те саме, що брязкальце. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. брязкотельце — БРЯЗКОТЕ́ЛЬЦЕ, я, с. Те саме, що бря́зкальце. З хати чуються заливчасті перебори гармонії, торохтіння бубона [бубна] з мідними брязкотельцями (В. Кучер); * У порівн. Знову пивниця втонула в гучних, як дитяче брязкотельце, мелодіях оркестру (Л. Смілянський). Словник української мови у 20 томах
  4. брязкотельце — БРЯ́ЗКАЛЬЦЕ (брязкуча дитяча іграшка; розм. — брязкуча прикраса; розм. — узагалі невеликий предмет, що бряжчить при ударах або струшуванні), БРЯ́ЗКАЛО розм., БРЯЗКОТЕ́ЛЬЦЕ розм., ПОБРЯ́ЗКАЧ розм., БРЯ́ЗКІТКА розм. рідко. Словник синонімів української мови