1. Словник української мови в 11 томах

брязкати

БРЯ́ЗКАТИ, аю, аєш, недок.

1. Ударяючись, утворювати ріікі дзвенячі звуки (про металеві, скляні предмети).

Довго підступали до стола люди, довго брязкали п’ятаки на столі (Н.-Лев., II, 1956, 43);

І чути — у темряві брязкає зброя (Нагн., Пісня.., 1949, 56);

// чим. Викликати різкі дзвенячі звуки, вдаряючи по металевих, скляних предметах або трусячи ними.

Відчинилася темниця, і, глухо брязкаючи кайданами, почали виходити злочинці, пара по парі (Вовчок, І, 1955, 363);

У двориках за кам’яними стінами люди гупали ломами, брязкали лопатами, копаючи рови від бомб (Кучер, Чорноморці, 1956, 35).

2. на чому, розм. Невміло або недбало грати на музичному інструменті.

Дійсний осел не засяде грати на фортеп’яні, але кілько ж то двоногих ослів брязкає на фортеп’янах.. і загалом роблять такі роботи, котрих не вміють, до котрих би не повинні братися! (Фр., IV, 1950, 133).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. брязкати — бря́зкати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. брязкати — -аю, -аєш, недок. 1》 Ударяючись, утворювати різкі дзвенячі звуки (про металеві, скляні предмети). || чим. Викликати різкі дзвенячі звуки, вдаряючи по металевих, скляних предметах або трусячи ними. 2》 на чому, розм. Невміло або недбало грати на музичному інструменті. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. брязкати — БРЯ́ЗКАТИ, аю, аєш, недок. 1. Те саме, що бряжча́ти 1. Відчинилася темниця, і, глухо брязкаючи кайданами, почали виходити злочинці, пара по парі (Марко Вовчок); Довго підступали до стола люди, довго брязкали п'ятаки на столі (І. Словник української мови у 20 томах
  4. брязкати — I бренькати, бренькотати, бренькотіти, бринькотати, бринькотіти, бриньчати, бряжчати, брязкотати, брязкотіти, вибренькувати, дзеленькати, дзенькати, дзенькотати, дзенькотіти, перебренькувати, побренькувати, теленькати, триндикати (на муз. інструменті) II див. дзвонити; кидати Словник синонімів Вусика
  5. брязкати — БРЯЖЧА́ТИ (про металеві, скляні і под. предмети — утворювати при ударах дзвінкі й сильні, різкі, але короткі звуки; викликати такі звуки, ударяючи по металевих і под. предметах або трусячи ними); БРЯ́ЗКАТИ, ВИБРЯ́ЗКУВАТИ підсил. Словник синонімів української мови
  6. брязкати — Бря́зкати, -каю, -каєш, -кає Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. брязкати — Брязкати, -каю, -єш гл. Бряцать, звенѣть, звякать. Кайдани брязкають. Шевч. А Ігнашко до дівчини підківками брязка. н. п. Словник української мови Грінченка