1. Словник синонімів української мови

брязкати

БРЯЖЧА́ТИ (про металеві, скляні і под. предмети — утворювати при ударах дзвінкі й сильні, різкі, але короткі звуки; викликати такі звуки, ударяючи по металевих і под. предметах або трусячи ними); БРЯ́ЗКАТИ, ВИБРЯ́ЗКУВАТИ підсил., БРЯЗКОТА́ТИ (БРЯЗКОТІ́ТИ) підсил. розм. (час від часу або уривчасто); БРИНЬЧА́ТИ розм. (про слабший звук); ДЗВЯ́КАТИ, ДЗО́РКАТИ зах. (про дзвінкіший, різкіший звук). У контору Григір ніколи не приходив із пустими кишенями; в них завжди щось бряжчало і подзенькувало: або гайки, знайдені десь на подвір'ї, або гвіздки, або якісь іржаві старі ключі (Григорій Тютюнник); Зло брехав у дворі вовкодав, борсався, бряжчав ланцюгом (Н. Рибак); За стіною, де була заводська їдальня, брязкали, миючи посуд, чулися різкі, стомлені голоси жінок... (Є. Гуцало); Грім гоготав на увесь світ, качались стіни хати, оселя лущала, і брязкотіли шибки у вікнах (Панас Мирний); Бриньчали металеві крила вітродвигуна, десь у лісі буксувала машина (В. Москалець); Глухо гупали десь молоти, дзвякало залізо, кричали люди (П. Колесник); — Зараз, зараз відчиню, — з полегкістю говорить учитель, дзвякає засовами (М. Стельмах); Пляшка дзоркала об синю порцію стільки разів, скільки Семениха частувала гостей (М. Черемшина). — Пор. 1. бря́знути, 1. деренча́ти, дзе́нькати.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. брязкати — бря́зкати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. брязкати — -аю, -аєш, недок. 1》 Ударяючись, утворювати різкі дзвенячі звуки (про металеві, скляні предмети). || чим. Викликати різкі дзвенячі звуки, вдаряючи по металевих, скляних предметах або трусячи ними. 2》 на чому, розм. Невміло або недбало грати на музичному інструменті. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. брязкати — БРЯ́ЗКАТИ, аю, аєш, недок. 1. Те саме, що бряжча́ти 1. Відчинилася темниця, і, глухо брязкаючи кайданами, почали виходити злочинці, пара по парі (Марко Вовчок); Довго підступали до стола люди, довго брязкали п'ятаки на столі (І. Словник української мови у 20 томах
  4. брязкати — I бренькати, бренькотати, бренькотіти, бринькотати, бринькотіти, бриньчати, бряжчати, брязкотати, брязкотіти, вибренькувати, дзеленькати, дзенькати, дзенькотати, дзенькотіти, перебренькувати, побренькувати, теленькати, триндикати (на муз. інструменті) II див. дзвонити; кидати Словник синонімів Вусика
  5. брязкати — Бря́зкати, -каю, -каєш, -кає Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. брязкати — БРЯ́ЗКАТИ, аю, аєш, недок. 1. Ударяючись, утворювати ріікі дзвенячі звуки (про металеві, скляні предмети). Довго підступали до стола люди, довго брязкали п’ятаки на столі (Н.-Лев., II, 1956, 43); І чути — у темряві брязкає зброя (Нагн., Пісня.. Словник української мови в 11 томах
  7. брязкати — Брязкати, -каю, -єш гл. Бряцать, звенѣть, звякать. Кайдани брязкають. Шевч. А Ігнашко до дівчини підківками брязка. н. п. Словник української мови Грінченка