1. Словник української мови у 20 томах

брязкати

БРЯ́ЗКАТИ, аю, аєш, недок.

1. Те саме, що бряжча́ти 1.

Відчинилася темниця, і, глухо брязкаючи кайданами, почали виходити злочинці, пара по парі (Марко Вовчок);

Довго підступали до стола люди, довго брязкали п'ятаки на столі (І. Нечуй-Левицький);

Низенькі товстоногі коні, запряжені убогим хомутцем, тюпають, брязкають брязкальцями своїми (М. Грушевський);

У двориках за кам'яними стінами люди гупали ломами, брязкали лопатами, копаючи рови (В. Кучер);

І чути – у темряві брязкає зброя (М. Нагнибіда).

2. Те саме, що бре́нькати 2.

Дійсний осел не засяде грати на фортеп'яні [фортеп'яно], але кілько ж то двоногих ослів брязкає на фортеп'янах .. і загалом роблять такі роботи, котрих не вміють, до котрих би не повинні братися! (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. брязкати — бря́зкати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. брязкати — -аю, -аєш, недок. 1》 Ударяючись, утворювати різкі дзвенячі звуки (про металеві, скляні предмети). || чим. Викликати різкі дзвенячі звуки, вдаряючи по металевих, скляних предметах або трусячи ними. 2》 на чому, розм. Невміло або недбало грати на музичному інструменті. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. брязкати — I бренькати, бренькотати, бренькотіти, бринькотати, бринькотіти, бриньчати, бряжчати, брязкотати, брязкотіти, вибренькувати, дзеленькати, дзенькати, дзенькотати, дзенькотіти, перебренькувати, побренькувати, теленькати, триндикати (на муз. інструменті) II див. дзвонити; кидати Словник синонімів Вусика
  4. брязкати — БРЯЖЧА́ТИ (про металеві, скляні і под. предмети — утворювати при ударах дзвінкі й сильні, різкі, але короткі звуки; викликати такі звуки, ударяючи по металевих і под. предметах або трусячи ними); БРЯ́ЗКАТИ, ВИБРЯ́ЗКУВАТИ підсил. Словник синонімів української мови
  5. брязкати — Бря́зкати, -каю, -каєш, -кає Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. брязкати — БРЯ́ЗКАТИ, аю, аєш, недок. 1. Ударяючись, утворювати ріікі дзвенячі звуки (про металеві, скляні предмети). Довго підступали до стола люди, довго брязкали п’ятаки на столі (Н.-Лев., II, 1956, 43); І чути — у темряві брязкає зброя (Нагн., Пісня.. Словник української мови в 11 томах
  7. брязкати — Брязкати, -каю, -єш гл. Бряцать, звенѣть, звякать. Кайдани брязкають. Шевч. А Ігнашко до дівчини підківками брязка. н. п. Словник української мови Грінченка