брязкання
БРЯ́ЗКАННЯ, я, с.
Дія за знач. бря́зкати і звуки, утворювані цією дією.
Вже не чути глухого брязкання від кайданів (Марко Вовчок);
В'їдливе брязкання острог помітно наближалось (Г. Епік);
Страшне брязкання на чотирьох фортеп'янах [фортеп'яно] розбило його нерви так, що він не міг витримати і вибіг із свого покою (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- брязкання — бря́зкання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- брязкання — -я, с. Дія за знач. брязкати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- брязкання — див. звучання Словник синонімів Вусика
- брязкання — Бря́зкання, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- брязкання — БРЯ́ЗКАННЯ, я, с. Дія за знач. бря́зкати і звуки, утворювані цією дією. Вже не чути глухого брязкання від кайданів (Вовчок, І, 1955, 364); В’їдливе брязкання острог помітно наближалось (Епік, Тв. Словник української мови в 11 томах
- брязкання — Брязкання, -ня с. Бряцаніе. Левиц. Пов. 156. Словник української мови Грінченка