брязкання
бря́зкання
-я, с.
Дія за знач. брязкати і звуки, утворювані цією дією.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- брязкання — бря́зкання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- брязкання — БРЯ́ЗКАННЯ, я, с. Дія за знач. бря́зкати і звуки, утворювані цією дією. Вже не чути глухого брязкання від кайданів (Марко Вовчок); В'їдливе брязкання острог помітно наближалось (Г. Словник української мови у 20 томах
- брязкання — див. звучання Словник синонімів Вусика
- брязкання — Бря́зкання, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- брязкання — БРЯ́ЗКАННЯ, я, с. Дія за знач. бря́зкати і звуки, утворювані цією дією. Вже не чути глухого брязкання від кайданів (Вовчок, І, 1955, 364); В’їдливе брязкання острог помітно наближалось (Епік, Тв. Словник української мови в 11 томах
- брязкання — Брязкання, -ня с. Бряцаніе. Левиц. Пов. 156. Словник української мови Грінченка