брязкання

Значення в інших словниках

1. брязкання — бря́зкання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. брязкання — -я, с. Дія за знач. брязкати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. брязкання — БРЯ́ЗКАННЯ, я, с. Дія за знач. бря́зкати і звуки, утворювані цією дією. Вже не чути глухого брязкання від кайданів (Марко Вовчок); В'їдливе брязкання острог помітно наближалось (Г. Словник української мови у 20 томах
4. брязкання — Бря́зкання, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. брязкання — БРЯ́ЗКАННЯ, я, с. Дія за знач. бря́зкати і звуки, утворювані цією дією. Вже не чути глухого брязкання від кайданів (Вовчок, І, 1955, 364); В’їдливе брязкання острог помітно наближалось (Епік, Тв. Словник української мови в 11 томах
6. брязкання — Брязкання, -ня с. Бряцаніе. Левиц. Пов. 156. Словник української мови Грінченка