брязкучий

БРЯЗКУ́ЧИЙ, а, е. Який бряжчить.

Співав [Т. Шевченко] про чесну боротьбу. Про сором кайданів брязкучих (Пісні та романси.., II, 1956, 223);

Напою ж я тебе із криниці, Де дзвенять відеречка брязкучі (Мал., І, 1956, 65).

Значення в інших словниках

1. брязкучий — брязку́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. брязкучий — -а, -е. Який бряжчить.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. брязкучий — БРЯЗКУ́ЧИЙ, а, е. Який бряжчить. Напою ж я тебе із криниці, Де дзвенять відеречка брязкучі (А. Малишко).  Словник української мови у 20 томах
4. брязкучий — Брязку́чий, -ча, -че  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. брязкучий — Брязкучий, -а, -е Бряцающій, звенящій. Левиц. Пов. 310.  Словник української мови Грінченка