бузиновий
БУЗИНО́ВИЙ, а, е. Прикм. до бузина́.
Калиновий цвіт і бузиновий розпускавсь там [у гаю] у два рази більш і дужіш [дужче] (Вовчок, І, 1955, 367);
Плахти аж горять, нитки виварені в соняшниковому цвіті, бузиновій ягоді,вільховій корі (Горд., II, 1959, 19);
// Вигот. з ягід бузини.
За столом сиділа Якимова сестра Тетяна — школярка — і старанно виводила на великому аркуші бузиновим чорнилом (Головко, II, 1957, 105);
Бузиновий кисіль.
Словник української мови (СУМ-11)