бузинник

БУЗИ́ННИК, а, ч. Кущі бузини, бузинові зарості.

Медже зупинилася у кущах бузинника (Тулуб, Людолови, II, 1957, 414);

Вони,, крізь густий бузинник продерлися до огорожі (Смолич, II, 1958, 89).

Значення в інших словниках

1. бузинник — бузи́нник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. бузинник — -а, ч. Кущі бузини, бузинові зарості.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бузинник — БУЗИ́ННИК, у, ч. Кущі бузини, бузинові зарості. Медже зупинилася у кущах бузинника (З. Тулуб); Вони .. крізь густий бузинник продерлися до огорожі (Ю. Смолич).  Словник української мови у 20 томах