бузівок
БУ́ЗІВОК, вка, ч., діал. Бузимок, назимок.
За один цільничок обіцяла [мати] бузівка подарувати (Стор., І, 1957, 57);
Чіпка на поминки заколов свиню, зарізав три овечки, убив великого бузівка (Мирний, II, 1954, 292);
Враз у прогалину на бур’яни як стрибне бузівок — потолочив їх (Головко, II, 1957, 17).
Словник української мови (СУМ-11)