бузько
БУЗЬКО́, а́, ч., діал. Лелека.
На одній сіножаті й віл пасеться, і бузько жаби ловить (Номис, 1864, № 155);
Заклекотів запізнений бузько на сусідовій хаті (Фр., І, 1955, 66);
*У порівн. Критикували [Дарка з Ориською] у ньому [Костику] все: і його розгойдану ходу, і його довгі, як у бузька, ноги, і його широкі, як лопати, долоні (Вільде, Повнол. діти, 1960, 13).
Словник української мови (СУМ-11)