букет
БУКЕ́Т, а, ч.
1. Пучок зірваних або зрізаних і складених докупи квітів.
Хтось крикнув: "букета!" — і цілі пучки квіток полетіли під ноги співачці (Мирний, III, 1954, 273);
У мене в хаті щодня свіжий букет з літніх квіток (Коцюб., III, 1956, 406);
Вона.. квіти якісь знаходила і збирала в букети (Кучер, Вогник, 1952, 3);
*Образно. І на Москви ясні майдани. До наших гордих прапорів, Усі моря і океани Нам принесуть букет вітрів (Нагн., Вибр., 1950, 30);
*У порівн. Від залітання бомб, розриву мін. вода з глибин злітала, як букети… (Тич., II, 1947, 272).
2. Сукупність ароматичних і смакових властивостей, характерних для певних сортів продуктів.
Сир має тонкий смаковий і ароматичний букет (Укр. страви, 1957, 72).
3. с. г. Кущик молодих рослин.
При першому прориванні в букетах лишають по 3-4 рослини і землю навколо їх розпушують (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 175).
Словник української мови (СУМ-11)