буланий
БУЛА́НИЙ, а, е. Світло-рудий (про масть коня).
Сідлай коня вороного, а під себе ще буланого (Чуб., V, 1874, 41);
// у знач. ім. була́ний, ного, ч. Кінь такої масті або взагалі кінь.
Того ж таки дня запріг він буланого в санчата й повіз жінку кататися (Коцюб., І, 1955, 303).
Словник української мови (СУМ-11)