буланий
БУЛА́НИЙ, а, е.
Світло-рудий (про масть коня).
Сідлай коня вороного, а під себе ще буланого (П. Чубинський);
Парубок, спершись на буланого молодого коника, .. хитав тільки головою і тоді поривався йти (В. Винниченко);
// у знач. ім. була́ний, ного, ч. Кінь такої масті або взагалі кінь.
Попереду війська на буланім виступає отаман, сам Максим Залізняк (з переказу);
Того ж таки дня запріг він буланого в санчата й повіз жінку кататися (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)