булижник
БУЛИ́ЖНИК, у, ч. Середньої величини круглий камінь твердої породи; використовується як будівельний матеріал (головним чином для брукування вулиць); дикий камінь.
Під ногами — сіра бруківка. Та сама бруківка, з якої колись виламувався булижник — найперша зброя пролетаріату (Руд., Остання шабля, 1959, 565).
Словник української мови (СУМ-11)