1. Словник української мови в 11 томах

булижник

БУЛИ́ЖНИК, у, ч. Середньої величини круглий камінь твердої породи; використовується як будівельний матеріал (головним чином для брукування вулиць); дикий камінь.

Під ногами — сіра бруківка. Та сама бруківка, з якої колись виламувався булижник — найперша зброя пролетаріату (Руд., Остання шабля, 1959, 565).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. булижник — були́жник 1 іменник чоловічого роду окремий камінь були́жник 2 іменник чоловічого роду матеріал Орфографічний словник української мови
  2. булижник — ч. 1》 род. -а. Один камінь. 2》 род. -у. Середньої величини круглий камінь твердої породи; використовується як будівельний матеріал (головним чином для брукування вулиць); дикий камінь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. булижник — Брукняк Словник чужослів Павло Штепа
  4. булижник — БУЛИ́ЖНИК, ч. 1. род. у, тільки одн. Середньої величини круглий камінь твердої породи, що використовується як будівельний матеріал перев. для брукування вулиць. Словник української мови у 20 томах