булижник
були́жник
ч.
1》 род. -а. Один камінь.
2》 род. -у. Середньої величини круглий камінь твердої породи; використовується як будівельний матеріал (головним чином для брукування вулиць); дикий камінь.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- булижник — були́жник 1 іменник чоловічого роду окремий камінь були́жник 2 іменник чоловічого роду матеріал Орфографічний словник української мови
- булижник — Брукняк Словник чужослів Павло Штепа
- булижник — БУЛИ́ЖНИК, ч. 1. род. у, тільки одн. Середньої величини круглий камінь твердої породи, що використовується як будівельний матеріал перев. для брукування вулиць. Словник української мови у 20 томах
- булижник — БУЛИ́ЖНИК, у, ч. Середньої величини круглий камінь твердої породи; використовується як будівельний матеріал (головним чином для брукування вулиць); дикий камінь. Під ногами — сіра бруківка. Словник української мови в 11 томах