бунт
БУНТ¹, у, ч. Стихійне повстання, заколот.
Мезептій їх тіснить… На чинш. нікого не пускає. Готові зараз бунт піднять (Котл., I, 1952, 211);
Багато тоді лягло правих і винуватих, поки той бунт замирили… (Мирний, II, 1954, 115);
Хто хоч трохи знайомий з історією Південної Америки, той знає, що страйки, бунти і заколоти в країнах цього материка.. бувають часто (Дмит., Там, де сяє.., 1957, 7);
*Образно. Він хоче придушити в собі несподіваний бунт думок, що його викликав робітник-сусіда (Шиян, Магістраль, 1934, 6).
БУНТ², а, ч. Зв’язка, сувій, пачка або тюк якихось матеріалів.
Укладають тютюн в бунти зразу ж після зв’язування (Техн. культ., 1956, 389).
Словник української мови (СУМ-11)