бурелом
БУРЕЛО́М, у, ч.
1. Сильний вітер (ураган), що ламає дерева в лісі.
Гучно б’ють об скелю громи, Ходять лісом буреломи (Дмит., Вірші .., 1949, 90);
Тільки не бурелом — артилерійським опієм повалені дерева (Головко, І, 1957, 473).
2. Повалені бурею дерева.
Звір сховався в нетрі темні, в непролазні буреломи (Бажан, II, 1947, 98);
Раз у раз дорогу загороджував бурелом. Бійці.. справно перескакували по столітніх повалених деревах (Гончар, III, 1959, 99).
Словник української мови (СУМ-11)