буревісник
БУРЕВІ́СНИК, а, ч.
1. Великий морський птах з чорно— або буро-білим оперенням і довгими вузькими крилами.
Немов шалені, то припадали до хвиль, то шугали вгору прудкі буревісники (Збан., Сеспель, 1961, 5).
2. перен. Провісник бурі.
Сам Горький з нами вів розмову, Наш буревісник-більшовик (Нагн., Вибр., 1950, 249).
Словник української мови (СУМ-11)