буревісник
БУРЕВІ́СНИК, а, ч.
1. Великий морський птах родини альбатросових із чорно- або буро-білим оперенням і довгими вузькими крилами.
Немов шалені, то припадали до хвиль, то шугали вгору прудкі буревісники (Ю. Збанацький);
Трапляється, що гігантські буревісники нападають на пінгвінів (із журн.);
* Образно. Різко крикнули кларнети радістю буревісників (В. Підмогильний);
* У порівн. Любили люди цього юнака, мов буревісник бурю (М. Хвильовий).
2. перен. Провісник бурі.
Мчать [блискавиці] поспіль, нестримно, навально посилають народам Європи червоних своїх буревісників: визволення близьке! (О. Гончар);
В особі О. Олеся поєднувалися дві натури: першого буревісника України в ХХ ст., який кликав грози та провіщував відродження народу, і останнього славетного поета кохання, останнього короля в царстві нашої інтимної лірики (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)