буревісник

БУРЕВІ́СНИК, а, ч.

1. Великий морський птах родини альбатросових із чорно- або буро-білим оперенням і довгими вузькими крилами.

Немов шалені, то припадали до хвиль, то шугали вгору прудкі буревісники (Ю. Збанацький);

Трапляється, що гігантські буревісники нападають на пінгвінів (із журн.);

* Образно. Різко крикнули кларнети радістю буревісників (В. Підмогильний);

* У порівн. Любили люди цього юнака, мов буревісник бурю (М. Хвильовий).

2. перен. Провісник бурі.

Мчать [блискавиці] поспіль, нестримно, навально посилають народам Європи червоних своїх буревісників: визволення близьке! (О. Гончар);

В особі О. Олеся поєднувалися дві натури: першого буревісника України в ХХ ст., який кликав грози та провіщував відродження народу, і останнього славетного поета кохання, останнього короля в царстві нашої інтимної лірики (з наук.-попул. літ.).