бурлацький

БУРЛА́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до бурла́ка і бурла́к.

Силу ж панів перебила Голота бурлацька, Та не хтіла в одно стати Старшина козацька (Укр.. думи.., 1955, 86);

Художник працював, сидячи в самій сорочці навпроти вузького, загратованого вікна. Підтяжки, мов бурлацькі лямки, оперізували йому плечі (Гончар, І, 1954, 245);

Перед його очима носилося господарське щастя: весела жінка, щебетливі дітки, своє господарство… ззаду визирала бурлацька, певольницька доля без ласки, без привіту, серед чужих, нерідних людей (Мирний, IV, 1955, 36).

Значення в інших словниках

1. бурлацький — бурла́цький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. бурлацький — -а, -е. Прикм. до бурлака і бурлак.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бурлацький — БУРЛА́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до бурла́ка і бурла́к. Силу ж панів перебила Голота бурлацька, Та не хтіла [хотіла] в одно стати Старшина козацька (з думи); Перед його очима носилося господарське щастя: весела жінка, щебетливі дітки, своє господарство ..  Словник української мови у 20 томах
4. бурлацький — БРОДЯ́ЧИЙ (про спосіб життя — пов'язаний з частими переїздами з місця на місце), БЕЗДО́МНИЙ, МАНДРІ́ВНИ́Й, КОЧОВИ́Й розм., ЦИГА́НСЬКИЙ жарт., БІВУА́ЧНИЙ (БІВА́ЧНИЙ) рідше, БУРЛА́ЦЬКИЙ заст., розм.  Словник синонімів української мови
5. бурлацький — Бурла́цький, -ка, -ке; -кі, -ких  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. бурлацький — Бурлацький, -а, -е Принадлежащій бурлаці, къ нему относящійся, свойственный ему. Молодий бурлацький син. Рудч. Чп. 115. Ніхто не заплаче по білому тілу по бурлацькому. Рудч. Чп. 153. бурлацьке сонце.  Словник української мови Грінченка