бурлацтво

БУРЛА́ЦТВО, а, с.

1. Збірн. до бурла́ка і бурла́к; бурлаки.

То наступало парубоцтво: шевчики, кравчики… гончарі і зо всякого ремесла бурлацтво (Кв.-Осн., II, 1956, 19);

До пізньої осені кипів Базавлук буйним і бучним життям низового бурлацтва (Тулуб, Людолови, I, 1957, 400).

2. Те саме, що бурлакува́ння.

— Остобісіло вже мені те бурлацтво, — сказала Марія і задумалась (Н.-Лев., II, 1956, 105).

Значення в інших словниках

1. бурлацтво — бурла́цтво іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. бурлацтво — -а, с. 1》 Збірн. до бурлака і бурлак; бурлаки. 2》 Те саме, що бурлакування.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бурлацтво — БУРЛА́ЦТВО, а, с. 1. Збірн. до бурла́ка і бурла́к; бурлаки. То наступало парубоцтво: шевчики, кравчики... гончарі і зо всякого ремесла бурлацтво (Г. Квітка-Основ'яненко); Озирнувся – вже бурлацтво воли випрягає (П.  Словник української мови у 20 томах
4. бурлацтво — Бурла́цтво, -ва, -ву, -вом  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. бурлацтво — Бурлацтво, -ва с. 1) соб. отъ бурлака. Понаходило бурлацтва й гайдамак. Стор. МПр. 75. 2) = бурлакування. Чуб. V. 524. Рудч. Чп. 220. Ой хвортуно, хвортувино, послужи нам, як служила: служила в бурлацтві, служила в козацтві, послужи ще й у чумацтві. Рудч. Чп. 219.  Словник української мови Грінченка