бурлацтво
БУРЛА́ЦТВО, а, с.
1. Збірн. до бурла́ка і бурла́к; бурлаки.
То наступало парубоцтво: шевчики, кравчики... гончарі і зо всякого ремесла бурлацтво (Г. Квітка-Основ'яненко);
Озирнувся – вже бурлацтво воли випрягає (П. Куліш);
До пізньої осені кипів Базавлук буйним і бучним життям низового бурлацтва (З. Тулуб).
2. Те саме, що бурлакува́ння.
– Остобісіло вже мені те бурлацтво, – сказала Марія і задумалась (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)