бурлацтво —
бурла́цтво іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
бурлацтво —
-а, с. 1》 Збірн. до бурлака і бурлак; бурлаки. 2》 Те саме, що бурлакування.
Великий тлумачний словник сучасної мови
бурлацтво —
БУРЛА́ЦТВО, а, с. 1. Збірн. до бурла́ка і бурла́к; бурлаки. То наступало парубоцтво: шевчики, кравчики... гончарі і зо всякого ремесла бурлацтво (Г. Квітка-Основ'яненко); Озирнувся – вже бурлацтво воли випрягає (П.
Словник української мови у 20 томах
бурлацтво —
БУРЛА́ЦТВО, а, с. 1. Збірн. до бурла́ка і бурла́к; бурлаки. То наступало парубоцтво: шевчики, кравчики… гончарі і зо всякого ремесла бурлацтво (Кв.-Осн.
Словник української мови в 11 томах
бурлацтво —
Бурлацтво, -ва с. 1) соб. отъ бурлака. Понаходило бурлацтва й гайдамак. Стор. МПр. 75. 2) = бурлакування. Чуб. V. 524. Рудч. Чп. 220. Ой хвортуно, хвортувино, послужи нам, як служила: служила в бурлацтві, служила в козацтві, послужи ще й у чумацтві. Рудч. Чп. 219.
Словник української мови Грінченка